Музей видатних діячів української культури

Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького






Олена Пчілка – спогад про день, коли Лисенко відійшов у Вічність

Олена Пчілка – спогад про день, коли Лисенко відійшов у Вічність:
«Настав той нещасливий день 24 жовтня 1912 року. Я зранку була дома, сиділа в своїй редакції «Рідного краю», коло чогось поралась. Коли це затремтів у дверях раптово, турботно дзвінок… То прибігли з домівки Миколи Віталійовича по мою дочку, лікарку; кликали притьмом, бо у Миколи Віталійовича стався страшенний припадок з серцем…
Коли я… забігла до хати Миколи Віталійовича,… застала двох лікарів… Вони, нахилившись над хворим, пильно клопоталися коло нього… «Не може бути сього! – думалось мені. – Два лікарі так шпарко взялися, вони щось зроблять, щось дадуть!..». Справді, Микола Віталійович ворухнувсь, підвів угору праву руку – зовсім так, як він те робив, коли починав грати. Потім якось голосно дихнув, так, як дишуть люди зо сну. Свінув ясніший промінь надії!
Але ні!.. Рука опустилась і більше не підіймалась… То був останній рух, то було останнє зітхання… Швидко після того лікарі одійшли від ліжка і оповістили, що всьому – кінець! Серце перестало битись, життя порвалось…
Я часто думаю тепер: чого так вийшло, що мені, власне мені з усіх близьких друзів Миколи Віталійовича, судилося бути при його сконанні, попрощатися з сією дорогою людиною на порозі вічності?..»

Поділитися в соц. мережах

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Одноклассники
Top