Музей видатних діячів української культури

Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького






Про сімейне дозвілля родини Старицьких. Згадує Людмила Старицька-Черняхівська:

6а .Хрещ ніч«На Поділлі кукурудзи, що сіють на полі, виростають страшенно високі і коли вони достигають, в них водиться сила куріпок та перепілок.
Тато брав рушницю, патронташ, кликав собаку і нас з сестрою, ми повинні були з собакою бігти вперед і підіймати дичину. Мама протестувала проти такої гри, але ми чіплялись до батька, бо це було надзвичайно весело. Ті кукурудзи – якийсь ліс… Собака біжить, нюшить, щось чує… І в нас нерви напружені, дивимось, придивляємось, наче нічого не бачимо… Пурх! Щось порвалося в гору. Таррах… таррах… Щось падає грудкою… Впало… Кидаємось. Тібора вже попередила і несе в зубах бідну пташинку.
З осени нас з сестрою відвозили у Київ до пансіону Кравецької, та зв’язок з батьками не переривався в мене і тоді. Тато писав мені надзвичайно цікаві листи, а що було найцікавіше, оздоблював їх малюнками, тут були й портрети моїх любимих собак і коней, і куточки з нашої садиби і т. і. Я довго зберігала їх та… «житейское море, воздвигаемое напастей бурями» потопило їх.
Це все згадки наймолодших дитячих літ і видаються ті дитячі літа одним ясним, сонячним днем…».

Л. М. Старицька-Черняхівська. Одгуки життя. М. П. Старицький. (Документ зберігається у фондовій колекції Музею. У тексті збережено авторський правопис).

Поділитися в соц. мережах

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Одноклассники
Top