Музей видатних діячів української культури

Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького




ДАЛЕЧІНЬ МИНУЛОГО


Особисте життя онуки Михайла Старицького, гарної й талановитої Вероніки Черняхівської склалося не надто вдало…

Як ми вже писали, особисте життя онуки Михайла Старицького, гарної й талановитої Вероніки Черняхівської склалося не надто вдало. Про першого її чоловіка, з яким вони взяли шлюб 1921 р., поета-аматора Івана Євлашенка мало що відомо. Хіба що знаємо: він був селянського походження, намагався писати вірші. Як свідчать щоденникові записи самої Вероніки – занадто по-різному вони уявляли подружнє життя, мали абсолютно …Читати далі →

В. Черняхівська. Щоденник. 1917 – 1918 рр.

  СТО РОКІВ ТОМУ. 6 червня 1918 р.о 10-й годині ранку Київ здригнувся від потужного вибуху… Саме так почалася одна з найбільших катастроф у нашому місті. У військовому форті, що знаходився на місці Національного ботанічного саду імені О. Гришка здетонували військові припаси. Вибухи тривали багато годин і знищили майже цілий житловий масив. Очевидицею катастрофи була й онука драматурга Михайла Старицького, …Читати далі →

Вероніка Черняхівська. 1918 р.

Весна – пора надій та сподівань. І не дивно, що одного травневого дня вісімнадцятирічна Вероніка Черняхівська уявляла життя таким: «Тілько в повній гармонії тіла і духа – істина. Ні тіло, ні дух не повинні порабощать один одного. І яке це щастя – вічний прогрес, вічне життя, «ощущение жизни» для якоїсь далекої мети, а може і так: врешті життя зробиться такім …Читати далі →

Пам’ятаємо! 25 квітня 1900 року народилася Вероніка Черняхівська.

    ПАМ’ЯТАЄМО! 25 квітня 1900 р. народилася Вероніка Черняхівська. Донька письменниці та громадської діячки Людмили Старицької-Черняхівської та професора медицини, одного з перших українських мікробіологів, Олександра Черняхівського, онука Михайла Старицького.1918 р. вона із золотою медаллю закінчила ІІ київську українську гімназію ім. Кирило-Мефодіївського братства. Отримуючи освіту в Інституті народного господарства, паралельно вдосконалювала знання англійської, французької та німецької мов. У першій половині …Читати далі →

«Сторінки минулого» уривок спогадів Людмили Старицької-Черняхівської про батька

«…Отже батька, зрощеного на українському ґрунті, овіяного народною поезією, одвезли до Полтавської гімназії. У своїх спогадах він каже, що Полтава на той час була містом патріархальним і цілком українським. Там не було ні кав’ярень, ні більярдних, ні клубів, ні постійного театру, що правда виставляли що року «Наталку-Полтавку» та «Москаля Чарівника», і вистави були ніби офіційними. До гімназії посилалося штук з …Читати далі →

«Сторінки минулого» уривок спогадів Людмили Старицької-Черняхівської про батька

  „Хай не згасне у ваших серцях любов до України та її народу, яка зігрівала мене все моє життя…”. З такими словами у духовному заповіті звертався до нащадків Михайло Петрович Старицький – визначний український драматург, поет, прозаїк, перекладач, громадський діяч, один із засновників українського професійного театру. На сьогоднішній день про письменника написано чимало, науковці і публіцисти приділяли значну увагу його …Читати далі →

Олена Пчілка – спогад про день, коли Лисенко відійшов у Вічність

Олена Пчілка – спогад про день, коли Лисенко відійшов у Вічність: «Настав той нещасливий день 24 жовтня 1912 року. Я зранку була дома, сиділа в своїй редакції «Рідного краю», коло чогось поралась. Коли це затремтів у дверях раптово, турботно дзвінок… То прибігли з домівки Миколи Віталійовича по мою дочку, лікарку; кликали притьмом, бо у Миколи Віталійовича стався страшенний припадок з …Читати далі →

«Потрібна школа, потрібна негайно…»

«Потрібна школа, потрібна негайно, і така школа, яка б мала народні рідні основи, бо інакше вона дасть, як усе у нас, блеклий колір з іноземними рум’янами», – писав Микола Лисенко у листі до батьків. Разом зі Старицьким вони мріяли про створення української мистецької школи. Лисенко таку школу відкрив. Восени 1904 року на одному з будинків по вулиці Великій Підвальній (нині …Читати далі →

Про сімейне дозвілля родини Старицьких. Згадує Людмила Старицька-Черняхівська:

«На Поділлі кукурудзи, що сіють на полі, виростають страшенно високі і коли вони достигають, в них водиться сила куріпок та перепілок. Тато брав рушницю, патронташ, кликав собаку і нас з сестрою, ми повинні були з собакою бігти вперед і підіймати дичину. Мама протестувала проти такої гри, але ми чіплялись до батька, бо це було надзвичайно весело. Ті кукурудзи – якийсь …Читати далі →

СІМЕЙНЕ ДОЗВІЛЛЯ СТАРИЦЬКИХ (За спогадами доньки драматурга Людмили Старицької-Черняхівської)

«Одгуки життя. М.П.Старицький». Л.М.Старицька-Черняхівська. (Документ зберігається у фондовій колекції Музею. У тексті збережено авторський правопис.)   «З ранньої весни до пізньої осені ми жили в селі на Поділлі (Кардашівка Вінницького, потім Карпівка Могилівського повіту)… До нас на літо з’їздилася мало не вся Стара Громада і в Києві сміялися і казали, що мама замовляє на літо 98 матрасів. Тато любив вчити …Читати далі →

Top