Музей видатних діячів української культури

Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького






22 червня 1898 року народилась Ірина Іванівна Стешенко

 

22 червня 1898 року народилась Ірина Іванівна Стешенко, донька Оксани Михайлівни та Івана Матвійовича Стешенків, онука корифея українського театру, Михайла Петровича Старицького.

«З дев’яти місяців почала вже розмовляти, з раннього дитинства вивчала іноземні мови. – Зазначала у спогадах про Ірину Іванівну, її добра знайома Роксалана Зорівчак. – 3 трьох років життя мала німкеню-гувернантку, з п’яти — француженку. Коли закінчила гімназію, крім рідної, володіла вільно російською, німецькою, французькою, англійською мовами. Усе життя була імпульсивна і, водночас, самозаглиблена, із багатим внутрішнім життям».
1918 р., після закінчення філологічного відділення Вищих жіночих курсів у Києві, І. І. Стешенко навчалася у Вищому музично-драматичному інституті імені М. Лисенка. Згодом працювала в першому українському драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка у м. Києві (1920-1923), театрі «Березіль» Леся Курбаса (1923 – 1936), Державному харківському театрі ім. Т. Г. Шевченка (1944-1949). Найвідоміші ролі: Матильдонька, Рина («Народний Малахій», «Мина Мазайло» М. Куліша), Дорина («Тартюф» Ж.-Б. Ж.-Б. Мольєра), Відьма («Макбет» В. Шекспіра), Арабелла («Змова Фієско в Ґенуї» Ф. Шіллера), Сірчиха («За двома зайцями» М. Старицького), Марися («Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Лі-Ті-Фу («Мікадо», А. Саллівена, У. Джільберта), Елен («Джиммі Хіггінс» Е. Сінклера) та ін. По закінченні акторської кар’єри перекладала твори класиків світової літератури (Й. В. Гете, К. Гольдоні, Дж. Лондона, Ж.-Б. Мольєра, О. Островського, В. Шекспіра, М.Твена, Г. де Мопассана та ін.).
В Києві Ірина Стешенко проживала за адресою Пушкінська, 20. Це помешкання було добре відоме в колах творчої інтелігенції, «Салон пані Орисі», називали його знайомі. Саме там численні відвідувачі могли побачити унікальну колекцію родинних речей Старицьких, які дбайливо зберігала Ірина Іванівна: «…Я інших таких домівок не бачила. Крім багатющої книгозбірні, де можна було знайти, наприклад, повний комплект „Літературно-наукового вістника” (1898—1917), була там шафа з рукописами Михайла Старицького, Людмили Черняхівської та багатьма іншими меморіальними матеріалами. Портрети, копії яких стали хрестоматійними, — тут в оригіналі: М.Старицький в останніх роках життя — дві роботи Фотія Красицького, М.Старицький на смертному одрі — робота Івана Бурячка, портрет Вероніки Черняхівської роботи Олександра Мурашка, екслібриси Ярослава Стешенка, роботи Олени Кульчицької, екслібриси Олега Ковжуна… Ось письмовий стіл, за яким працювала Людмила Черняхівська, …ось мисник, виконаний у 1909 р. на Полтавщині на замовлення Миколи Лисенка та Івана Стешенка, а в ньому — понад столітні тарілки з Баранівки та Міжгір’я, а ось порцелянові вироби із заводу Міклашевського, що був у селі Волокитіне на Чернігівщині…» (Спогади Р. Зарівчак). Найважливішою справою, якою опікувалася І. І. Стешенко стало створення музею її славетного діда, для фондової колекції якого вона передала сімейний архів та родинні реліквії. На сьогоднішній день вони представлені до уваги відвідувачів у Музеї видатних діячів української культури (експозиція меморіального будинку-музею М. П. Старицького, Київ, вул. Саксаганського, 93).

Крім того, Ірина Іванівна Стешенко — автор ґрунтовних спогадів про Миколу Лисенка, Леся Курбаса, Івана Мар’яненка та багатьох інших відомих митців. Крім того її перу належать надзвичайно цінні дописи про життя та побут її найближчих родичів та друзів — Старицьких, Лисенків, Черняхівських, Косачів. Про те, де і в яких умовах проживали ці видатні родини можна дізнатися поданої нижче статті.

http://historians.in.ua/index.php/en/istoriya-i-pamyat-vazhki-pitannya/1558-iryna-steshenko-de-zhyly-starytski-lysenky-kosachi-steshenky-i-cherniakhivski-za-moiei-pam-iaty

Поділитися в соц. мережах

Опубликовать в Google Plus
Опубликовать в LiveJournal
Опубликовать в Одноклассники
Top